Смотреть больше слов в «Кратком церковнославянском словаре»
БЛАГОВОЛ|ИТИ (39), -Ю, -ИТЬ гл. Быть расположенным, проявлять расположение, хотеть: бл҃говолить же съ вѣрьныимь невѣрьна˫а жити. или пакы невѣрьныи съ... смотреть
ЗАХОТІ́ТИ (виявити бажання, охоту), СХОТІ́ТИ, ЗАБАЖА́ТИ, ПОБАЖА́ТИ, ЗАБАГНУ́ТИ, ЗАБА́ГТИ, ЗОХО́ТИТИСЯ розм., ЗВО́ЛИТИ перев. ірон., БЛАГОВОЛИ́ТИ заст.,... смотреть
БЛАГОВОЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, недок. і док.1. тільки недок., до кого, кому, заст. Бути доброзичливим, прихильним, приязним до когось.Пажі боролися між собою... смотреть
глаг. (греч. ἐυδοκέ) доброжелательствовать, благодетельствовать, изъявлять милость, оказывать милосердие. Благоволила ecu Господи землю Тво... смотреть
-лю, -лиш, док., з інфін., заст., ірон. Виявити бажання, охоту зробити що-небудь; зводити.
-лю, -лиш, док. , з інфін. , заст. , ірон. Виявити бажання, охоту зробити що-небудь; зводити.
To be favourably disposed (toward), to regard with favour, to favour
Бути добрим, ласкавим, доброзичити, призволяти, призволити
див. допомагати; хотіти
благоволи́ти дієслово доконаного виду
Спрыяць
спрыяць
спрыяць